Як не любити тебе, ненько – Україно,
Як не обожнювать тебе, красно- калино,
Як не пишатись словом українським дивним
Та житнім колосом, що в Україні стигне.
Люблю я зорі в надвечір’ї тьмяно – синім,
Люблю я ночі українські солов’їні.
Люблю світанки в росяній краплині
І небо голубе у сонячнім промінні.
Люблю я сінокоси й лемент журавлиний,
Люблю пухнастий сніг, що пада в Україні.
Люблю людей, що палко люблять край свій рідний
Й сильне плече завжди підставлять Батьківщині
