Заплачу, закричу, завию вовком
Свою невдачу поділю
Чорним вороном прокрячу
Ще рано, ще живу…
Стомились очі вже дивитись.
В неволі сонця не бува
Ніби тюрма, навколо грати,
Витає смерті тишина.
Орлині хай плетуть інтриги.
Та не пропхати підлоті
Свої гидкі брудні мотиви.
Не задихнутися у злобі.
Ще чути голос із пустині
Як злі шепчуть язики,
Що ніби бачать у могилі,
О ні, це все чутки…
Клубки заплутаних інтриг,
Бездонний світ, плинність часу
Блукаючи по закутках вузьких
Долаю лабіринти жаху…
