**
"вій НІ!"
Таке глибоке чисте небо
Ні краплі смутку і журби
В блакить занурюються стебла...
Хіба ж ми зичили війни?
А вийдеш в луг – вирує м'ята
І кожну б квітку обійняв
Кущ горобини мов на свято...
Чи хтось із нас війни бажав?
Співає вітер, лист тріпоче
Кремезні велетні дуби
Озера-вишні поміж сосен...
Якій скажений хтів війни?
Було б і лагідно і мило:
Усе для всіх – взірець добра
Хто прагнув щастя – тому крила...
За що ж спалила їх війна?
Земель родинних всім замало?
Чи ненажерливі щури,
Що прячуть поспіхом в забрало
Огидні мрії і думки?...
То холуїв собі шукали,
"Братів" зганяли до ярма?
Зухвалі пристрасті повстали,
Щоб чванство тішила війна?
Волали помсти, слави, долі,
Хрестів святих на чужині?
По бездоріжжю в мертвих полі
Блукають привиди війни…
Прозоре небо, аж до краю?
За краєм Світ, за Світом Бог?
Стежини тягнуться від раю
Крізь жах війни у пекла льох…
Щуряче військо пре до біса
Відомі підлістю сини
Із під залізної завіси
Руда потвора сатана
Пітьма в блакить, чорніють трави
Летить мерзотна сарана
Горять лани, горять заграви…
Комусь потрібна ця війна… 180816