Я ЗАБУЛА
І я забула про біль вчорашній,
Про все, що мучило так мене,
Бо зупинилась в душі прекрасній -
Ніхто від неї не прожене.
Її початок – любов безмежна.
З зернят поваги зросла вона.
Така відверта, тактовна, чесна,
Тонка і ніжна, як та струна.
На ґрунті щастя вона зростала
І піднялася аж до небес.
Для мене звідти душа дістала
Плоди кохання, квітки чудес.
І я шаную найкращу долю,
І бережу свій безцінний дар,
Бо я згадала про серця волю,
Бо я забула про сльози з хмар.
