Ой, як мені солодко, коли поряд ти...
Ой, як мені солодко... між нами мости?
Що ж, давай зустрінемось, де оті місточки.
Осінь там гаптує золотом сорочки.
Ходить вона тихо... іде... ні словечка.
Золоті листочки схожі на сердечка.
Ой, як щедро осінь листя розсипає!
Видно, що й вона теж когось кохає.
А кого ж це осінь, скажіть, покохала?
У ґронах калини рум'янець сховала...
Не соромся, рідна, не ридай дощами.
Візьми парасольку, прогуляйся з нами.
Ми разом пройдемось біля того клена,
в котрого сорочка ще зовсім зелена.
Осене-красуне! Клен тебе кохає.
Погаптуй сорочку... він цього чекає.
Ой, як мені солодко, коли поряд ти...
Ажурні й солодкі любові мости.
Золоті листочки у нас під ногами.
Золотом засяяв вже й клен кучерявий...
Щиро вдячна!!! 
Рада Вам, Галино! 
Дуже гарний віршотвір - обираю! 
