А може ця не байдужість,
Здалась чимось другим?
Велика як хмара, суне потужність,
А може зв'язалась кабелем тугим?
Ти знаєш, усі ці стосунки,
Не схожі зовсім на дружні.
Мрійливі, сонні поцілунки,
Здавалися б в хімії - наче б то лужні.
А зоряні ночі і напряжні ранки,
Голодні тобою, спраглі тобою,
А ця наша дружба, осінні світанки,
Доволі подібні таки між собою.
Як небо без хмар і земля без водиці,
Як літо закінчилось й осінь прийшла,
Так я із тобою - люблю на одинці,
Так ти вже зімною - себе віднайшла!
(с)Володимир Ярославський
