Що ж тебе знов, моя дівчинко,
тягне магнітом нескореним
до тих поганих хлопчиків
сльозами посолених?
Що ж тебе знов, моя рідная,
на ті ж самі грабельки?
Ти ж і без того бідная,
що ніч, то з очей ті крапельки.
Ти ж бо знаєш, розумниця,
як воно потім станеться -
зітреться, вицвіте, згубиться.
Що ж після цього зостанеться?
Що ж ти робитимеш, любая?
Де серця збиратимеш скалики?
Як він тебе, моя милая,
Розіб'є на дрібні кришталики?
...і з кожним разом - сильніша я.
і з кожним разом - менш боляче.
що ж діяти, як доля моя -
любити лиш те, що гаряче...
Творча сторінка Пташки
