Солодкий спів русалок в морі
Де завжди тонуть кораблі
Де місць кидає заграви
де хмари літають сумні
Удень - то тільки злющі скали
Де бється з радістю прибій
Де зграї птах немов базари
Снують усе туди сюди
Каміння мов би велет сильний
Вдивляється в усе живе
Немов сказати хоче - Тихше !
А слово гуркотом стає
А ввечері проснуться зорі тихі
І змовкне веселун прибій
Посне каміння, скали дикі
Птахи,- усі хто любить день
І тільки зиркне місяць з обріій
Пускатиме осяйність мрй
Почнуть пливти сюди русалки
Коханням ділючись своїм
В одних красунь заплаканії очі
У інших співи на думках
Усі вони живі створіння ночі
Але кохати можуть і у снах
Одна сказала - я кохаю море
Його безодню,глибину і спів
Люблю перлин,медузів ,зорів
Усе живе що мешкає у нім
А інша - я кохаю місяць
Холодне небо де панує він
І зорі - що самотньо світять
І вітерця що шле нам свій уклін
- Сестрички - я кохаю сонце
Хоча ніколи ще не бачила його
У снах моїх воно мов те віконце
Моїх несповнених бажань і мрій
Хотіла б стати вільною краплиною
І полетіти у безмежний сон..
Хотіла б я побачити єдиною
Те сонце... - Але ні, не смій!
Здригнулись сестри - то розтали зорі
І прокидався веселун прибій
Каміння охнуло і прилітали хмари
Почався день ,пора пора в глибінь
Не стало їх - вони вже там далеко
Де не застане сонця неминучий жар
А тій русалонці зосталась
Лиш жменька спогадів та мар
І те у що закохана так палко
Зостанеться у серці все життя
Від марення про сонце - буде жарко
Та не загине все ж русалонька моя
І так продовжується вічно
За ніччю день,за днем знов ніч
Русалки,скелі.Місяць,сонце
Одна єдина нерозривна річ
P/S.Вірш написаний мною у 12 років,моє перше творіння що завжди викликає у мене посмішку від згадки як я тремтячи від хвилювання несла його на розсуд до мами ) Неперевершений спогад дитинства )))
..перші спроби творчості - завжди святі і прекрасні Я до цих пір памятаю свій перший вірш про ведмедя, написаний років у 7 чи 8 Успіхів і натхнення Вам
Успіхів і натхнення Вам 
