Мене покинеш? Боже правий,
Журбу будеш повік кохать!
Зі мною плечі ти розправив,
Пірнав у небо, немов птах.
Твоя любов обох нас гріла,
Була зорею я тобі.
Без мене небо посивіє…
Іди сюди! Іди сюди!
Я обійму пониклі плечі,
Злікую враз теплом очей,
І сумніви покинуть речі,
Що ти намітив до дверей.
Невпевненість тоді покине
Коли до серця пригорну…
Його жаліла, як дитину,
Стомилась що в своїм бігу.
І знову очі, як ті зорі,
І знову плечі, як колись.
Душа жіноча на дозорі,
І з неї щастя бере вись.