Ти дихаєш мною щоденно,
вдивляючись все навкруги,
Проходиш крізь мене блаженно,
і так воно майже завжди.
А я тебе вивчив тілесно,
кожну цяточку від "а" і до "я",
І вивчив тебе я душевно,
як вітрила того корабля.
Тепер ти маєш дізнатися:
як шукав я тебе між віками,
На мене ти можеш по-злитися,
та все зрозумієш з роками!
Можливо по-чуєш, по-бачеш,
як гнуться дерева в-боки,
То гнів мій, ти мене приголубиш,
доторкнешся до моєї щоки,
Я притихну тобі й ти по-чуєш,
тихий шепіт в малесенькій мірі,
Я торкнуся до тебе й відчуєш,
як кохання морозить по-шкірі!
(с)Володимир Ярославський