Cучасна і класична література (роздуми і твердження)
В сучасну епоху з'явилося безліч літературних майстерень,як офіційних,так і неофіційних творчих об'єднань,які шукають не стільки естетичної,скільки професійно- цехової єдності.Деякі з них ніби-то і роблять щось благородне- займаються популяризацією творчості поетів і письменників.Але ж в так званих Альманахах вони поєднують те,що поєднувати недопустимо.І це не тільки ця проблема. Досьогодні питання сучасної літератури ,робота таких майстерень перебуває серед найжвавіше обговорюваних новинок сучасного літературного процесу.
І в нашому КП теж було спілкування на цю тему за авторством Олекси Удайка.
Я,як людина поміркована,вирішила розібратися в даному питанні./після того,як маю на руках декілька Альманахів видавництва «Лілія» ,Хмельницький,до випуску яких долучилася і я зі своїми творами.
Я лише висловлю свою думку з цього приводу.Ні в якому разі не закликаю до дебатів чи баталій чи осуду певних осіб.
Сьогодні ЗМІ,будь-яка інформація ,яку чує наше вухо і бачить наше око, -формують свідомість людей.І від того, що несуть ,або сіють в народ автори ,поети і письменники,багато чого залежить.Звичайно,освіта очікує від літературознавців таких творів,які б виховували загально-людські цінності у підростаючого покоління і збагачували духовність,моральні царини.Якщо ж підростаюче покоління торкатиметься деяких ідей сучасної літератури,ми далеко не підемо і вважаю,що нація буде деградувати.
Коротко Поговоримо про деякі ознаки СУЧАСНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
• «Для сучасної літератури сьогодні характерне зосередження на темних сторонах людського життя, насильстві, різноманітних проблемних та кризових моментах.Це стало реакцією на загальнооб'овязковий фальшивий оптимізм радянської соцреалістичної літератури.
• деякі сучасні українські письменники (Б. Жолдак, Л. Подерев'янський, В. Діброва, М. Бриних) пишуть суржиком.
• Для сучасної української літератури характерне зниження патріотичного та морального пафосу типового для соцреалізму. Якщо для класичної та радянської літератур були характерні політична заангажованість та визнання за літературою певної виховної суспільної ролі, то завдяки здобуттю Україною незалежності й зникненню цензури, необхідність у цих функціях суспільного опору значно впала. Література вступила в постколоніальну стадію саморефлексії, ставши тільки видом мистецтва. Багато сучасних творів відзначені іронією, переоцінкою цінностей та зверненням до тем, що були забороненими за радянських часів. Також завдяки доступу до творів іноземних авторів та до українських творів 1920-1930-х років та до діаспорної літератури в українській літературі значно розширилося стильове та тематичне різноманіття. При цьому багато науковців констатують відсутність наступності між поколіннями та різкий розрив з традицією сучасних авторів.
• Авторське «я» перш за все виявляється в мові, тому вона — це або вишукана, надінтелектуальна, або це свідоме використання суржику, зниженої лексики тощо.
Однією з рис сучасної прози є її двомовність (російськомовна література українських авторів). Ця традиція сягає ренесансної доби з ідеалом «людини трьох мов», проте сьогодні помітним стає прагнення російськомовних українських авторів писати українською мовою.
/Джерело :інтернет http://www.studfiles.ru/preview/2496762/Хочу співати далі оду класичній літературній мові.
« під класичною літературою розуміють твори, які вважаються зразковими для тієї чи іншої епохи.
Історія терміна «Класична література»Класична література - досить широке поняття, оскільки до даного виду відносяться твори різних епох і жанрів. Це загальновизнані твори, що вважаються зразковими для епох, в які вони були написані. Багато хто з них входять в обов`язкову шкільну програму.
Поняття класики у літературі склалося в три останні століття епохи античності. Тоді воно означало певних письменників, які з різних причин вважалися зразками та прикладами для наслідування. Одним з перших таких класиків був давньогрецький поет Гомер - автор «Іліади» та «Одіссеї».
У 5-8 століттях н.е. склався список авторів текстів, які визначалися зразковістю правопису,думки,мислення і їх літературо-мовознавство ставало нормою і передавалося в процесі навчання . У різних школах цей канон відрізнявся мінімально. Поступово даний список поповнювався новими іменами, серед яких були представники язичницької та християнської віри. Ці автори ставали культурним надбанням громадськості, яким наслідували і яких цитували.
Сучасний зміст поняття «Класична література»
У період Епохи Відродження європейські письменники звернули свій погляд на авторів античності, внаслідок звільнення світської культури від надмірного тиску церкви. Результатом цього в літературі стала епоха класицизму, при якій стало модним наслідувати давньогрецьким драматургам, таким як Софокл, Есхіл, Еврипід, і слідувати канонам класичної драми. Тоді під терміном «класична література» у вузькому сенсі стала матися на увазі вся антична література.
У широкому ж сенсі класичним стали називати будь-який твір, що створював канон в своєму жанрі. Наприклад, є класика епохи модернізму, епохи романтизму, реалізму і т.д. Існує поняття вітчизняної та зарубіжної, а також світової класики. Так, визнаними класиками вітчизняної літератури в Росії вважаються А.С. Пушкін, Ф.М. Достоєвський і т.д.
Як правило, в історії літератури різних країн і націй є вік, в який художня словесність набула найбільше вираження, і таке вираження називають класичним.
Існує думка, що твір знаходить суспільне визнання, коли він несе в собі «вічні цінності», щось актуальне для всіх часів, закликає читача замислитися над якими-небудь загальнолюдськими проблемами. Класика залишається в історії та протиставляється творам-одноденкам, які з часом забувають. " /Вікіпедія/
Справа ,власне кажучи ,кожного автора, до кого себе віднести,яку назву до себе приміряти.
Я вважаю,що усім нам потрібне стремління до класичного,до правильного,до такого,яке вчить і виховує.
Я прекрасно розумію,що монета має дві сторони ,що життя- це боротьба двох протилежностей і інакше не може бути,що не існує добра без зла ,а світла без темряви.Всьому цьому належить бути. Все,що відбувається – во спасіння люду і то є благодать для кожного з нас.
Можливо ,для того,щоб виявилися найвправніші особистості і потрібні і такі видавництва,і такі видавці, і різнопланові поети і письменники?
Якщо поговорити про матеріальну сторону питання,то вважаю,що це справа кожного ,куди і на що витрачати кошти. Економіка ринку –різнобарвна.Кожен диктує свої ціни. І допоки існуватиме попит на видання своїх творів з вкладанням своїх нечуваних коштів через різноманітні видавництва, доти і існуватимуть такі видавництва.
І потім,кожна людина переслідує свої цілі ,дехто самостверджується,дехто тішить свої амбіції, дехто сублімує свою сексуальну енергію,таке інше,дехто пише для народу і є патріотом.І всьому "цьому" належить бути.Головне- нікому не нашкодити.
Звичайно,треба вказувать на їхні помилки і недоліки, на які кожна людина має право.
Ось,власне кажучи,я висловила свою думку з приводу питань ,які мене хвилюють сьогодні.Я теж за лікбез у КП і за ЦЕНЗ!.
Дякую. З повагою до всіх і кожного.
( зверніть увагу на світлину)
24.12.2016р.
Дякую, Валю,за таку потріцбну інформацію, бо я просто пишу, пишу про те, що мені болить, що розумію,..а знання з теорії літератури і, зокрема віршування, у мене слабкі, бо за фахом я математик. І мені цікаво було прочитати ваші роздуми і твердження про сучасну і класичну літературу...
Радий, що відгукнулась на мою статтю,Валентино! Нам треба частіше говорити на теми теорії літератури), а то позаписуємо себе в "КСХЛ" (класики сучасної художньої літератури, а літературний процес, бува, пройде мимо нас!
Та відгук за моїм максималізмом видався завеликим,тому прийшлося його розмістити не у тебе на сторінці у коментах,а у себе. ,сміюсь від назви "КСХЛ"!ДЯКУЮ!!!
Я прочитав... А є між нас, яких зовуть - народні, що пишуть для народу - не собі... Ми маємо свободу, хоч сьогодні повинні, всі віддатись боротьбі.
СЛАВА УКРАЇНІ!
,сміюсь від назви "КСХЛ"!ДЯКУЮ!!!
НІ,ОЛЕКСО,Я НЕ ЗАСУДЖУЮ,А ЗАУВАЖУЮ!ЦЕ ВИ СКАЗАЛИ... 
