Беру я слухавку,
Там вітер
До болю нагадав твій голос.
Просила ж більше не дзвонити
І ти дотримав своє слово.
І я змогла також мовчати,
Та вже змовчати більш не в змозі
З тобою хочу розмовляти,
Та ти попутник не по дорозі.
І я змирюся з цим напевно,
Мабуть колись таки я зможу,
Але здається все даремним,
Мені ж лиш голос твій допоможе.
Та лід холодний не розтопити
Ні навесні, ні в теплу осінь.
Візьму в дорогу я банку з джемом
Можливо інші його попросять.
Візьму обійми свої найближчі
І теплу, теплу зимову ковдру.
У телефоні там вітер свище,
А ти мовчиш...
Дотримав слово.
автор Шипа Ірина
12.01.2015 р
