Ще у ньому свербит тобою.
Пилом покриті твої сліди.
Ти дорікала йому не любовю,
А може просто не любиш ти?
І ти не знаєш і ти картаєш
Коли його, коли себе.
а так, як ви ніхто не кохає,
Але не дано вам збагнути це.
То він сумує, а ти смієшся.
То ти сумуєш, а він глухий.
І надто пізно та все минеться.
Ну може й правда, що він не твій.
Ну може й правда, що не судилось.
І хто тут винний?
І суті нема.
Але у ньому свербіж неспинний.
Навколо пустка і скрізь пітьма.
Холодні вікна і брудні штори.
Все досі в бруді і бруд у нім.
А по підлозі, а по підлозі
Видніється стежка твоїх слідів.
07.2014
Автор: Ірина Шипа
