Вирве час колись мене із тебе. Не простиш. І, може, проклянеш. Я ж тебе сховаю десь між ребер, хоч, невдовзі іншу пригорнеш. Десь твоя душа цвістиме льоном, заростуть травою наші дні. Відлетять минулим передзвоном... Ти ж наза́вжди ли́шишся в мені.
ID: 707623 Рубрика: Поезія, Лірика кохання дата надходження: 20.12.2016 20:17:36 © дата внесення змiн: 20.12.2016 20:17:36 автор: Руслана Лукаш
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie