За мотивами твору: «Вогнеграї Донбасу» автор: неOSTанній
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710418
*******************************************
Коли падають зорі в твої небосхили,
Ти маєш обрати, як далі слід жити,
Чи варто вмирати, чи варто любити,
Чи совість свою у багнюці втопити.
Палали майдани, і гинули люди,
І серце твоє розідралось у грудях,
І впали всі зорі в твої небосхили,
Ти вибір зробив, залишивши всі мрії.
Ти став біля тих, з ким у крові зріднився,
Хто братом тобі назавжди залишився,
Встеляли майдани скривавлені квіти,
А ти враз відчув, що з боргами став жити.
І ось на війні ти копаєш траншеї,
А кулі зшивають розідране небо,
І кидають «гради» свої вогнеграї
У зоряне небо, де зорі вмирають.
Ось рвуться навколо оті вогнеграї,
А ти пригадав, як то Ганна кохає,
Як пахнуть її шовковистії коси,
А губи її, мов медовії роси.
З ким зараз вона, і кого обіймає,
Кому у ночі вона шепче «кохаю»?
Не падали зорі в її небосхили,
Не плакало серце за тим, хто загине.