Сміється курка, що в собаці
Чотири лапи і гребінка нема,
Що вона не хробаків собі шукає,
А чекає їжу від панського стола.
Що вона гарчить і всіх лякає,
Хто підходить до двора.
Що в ночі виє і завиває,
Коли вже спати всім пора.
Що ланцюг прив’язаний на шиї,
І його будка на дворі.
Що їй кістки дуже милі,
А не смітник і хробаки.
Що курці до вподоби
То собаці байдуже оцій.
У кожного є свої гонорі,
І ноги, і хвіст також свій.
Сміється курка і над орлом,
Що в небі високо літає.
Тут на землі жучки і хробаки,
А в небі там їх немає.
Не можна собаці приліпити
Від півня гребінця.
А курці оцій пришити
Великого собачого хвоста.
У кожного є свої крила,
Свої цінності і пісні.
У кожного є свій розум,
Свої молитви і псалми.
