Шепоче місяць світлу лірику кохання,
Жбурляє промені, неначе поплавки,
У став небесний, манить сяйвом залюбки,
Тремтять хмаринки від нічного хвилювання.
Тріпоче вітер пишне плаття золотисте,
Зірками вишите на темнім полотні,
Переливається на міжпланетнім дні,
Перебігає з тінню в зарево барвисте.
Душа втішається повітряному злету.
І мчать палаючі комети звіддаля
На острів людства, що під назвою Земля, —
Плавучу між орбітами чудну планету. 3/04/16
Гарна лірика! 
