Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717877
Рожевосяйная богиня Еос
найперша на Олімпі уставала
та із небесного чертогу
земний світ і небесний оглядала.
Волосся скручувала в равлик,
у хітоні з хмари виглядала,
а поміж тим сплітала коси,
росою ночі умивалась.
Із неба роси пустотливо осипала,
роса на землю густо розсівалась,
у вишині помножилась, світилась
і землю густо орошала.
Злітали блискітки й світились
з рожевосяйного хітону,
а Еос пальці простягала,
щоб землю розбудити сонну.
За нею Геліос золотоблисний
сонячні коні запрягав у бричку,
щоб їхати над горизонтом
зранку до ночі, до спочинку.
Помалу будить світ навколо,
виблискує проміння у хвилях,
товщу води морської освітила,
там Посейдона розбудила.
Прудка русалонька заплила
в приймальню бога Посейдона
і серед стосу розпоряджень
запрошення шукала Афродіті.
Нічого не знайшла і не видати,
не помогла їй старша німфа,
тепер лиш море синє зможе
отримати і дочекатись…
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723121
03.2017.
Анімація із інтернету.
