Вітер верхівки каштанів колише,
Місто моє – ти у спогадах рай,
Пташкою в небо злітає колишнє,
Листя шепоче: пройшло, забувай!
Хочеться знову мені на Хрещатик,
Площа, фонтани, ще перші, не ці,
Зоряне світло далеких галактик,
Гілка бузку в несміливій руці.
Інше життя, пережиті розлуки,
З містом, коханням і злетами мрій,
Стихне відлуння мелодій і звуків,
Фарби поблякнуть на картці старій.
В місті чужому каштани і зорі,
Гілка бузку розцвіта навесні,
Київ далеко, та все-таки, поряд,
Гріють ті спогади серце мені.
