Забракне голосу кричати всім у вічі,
А горло тисне все сильніше сухий ком.
Шкода, що не живу я двічі,
Щоб значно ліпш оволодіть пером.
Щоб в другому житті вже розказати
Суспільству досвід моїх мудрих літ.
Щоб гордо з величчю перед всіма постати,
А після зміни принести у світ.
Клянуся, я б зі свого раю
Забрала істину на землю, і мені
Байдуже - хай опісля розпинають,
Як Вседержителя по-звірськи на хресті.
Я б найгіркішу правду розказала,
Тож доля тяжкая ніяк не омине.
Бо я уже поперек світу стала,
Подивимося: я його чи він мене.
