Сніг просто красень! За багато літ
Досяг нарешті гідної вершини.
Й так ніжно упада коло землі,
Немов біля коханої дружини.
Для неї все – м’які пуховики
І вишукане хутро горностая.
Не встигне оцінить одні шовки,
Він вже нові сувої розгортає.
Нашіптує щось лагідне, годить,
Не нарікає, що живе у приймах.
А зараз спить – завидно молодий,
Тримаючи любов свою в обіймах.
Так впевнено. Здається, що віки
В запасі має, а не кілька тижнів…
О весно! Тихо прокладай стежки,
І допоможе хай тобі Всевишній
Збудити непомітно велет-сніг,
Щоб не пішла на шкоду буйна сила.
Тут не потрібен сонячний батіг.
Тут мають бути обережні стріли.
І не чіпай подовше, пощади
Цю досконалість, що бува нечасто.
Не оберни на каламуть води
Таке беззахисне, студене щастя.
