Полюбити літо ми приречені
Бо улітку воля знову спечена
І так добре складаються речення
Влітку, воно ж приречене
І ти можеш гуляти, радіти
ДЗ ночами не мусиш робити
Нате воно і є літо
Як його не любити?
А як полюбити осінь?
Вона нас знедолила зовсім
Більш не пахне повітря волею
Воно пахне лише квасолею
І школа марнує роки
Щодня однотонні уроки
Не можеш ні відпочити
Чи просто нормально пожити
А зиму легше любити
Хтось каже, вона сіє лихо
Та доказів цьому немає
А сніжки радо кидаю
Легко бути щасливим
Якщо ти не захворієш
Холод на герць викликаєш
А руки потім зігрієш
І весну легко любити,
Бо тоді розквіють квіти
Тоді розквітає мрія
З'являється нова надія.
І Весною хвилі буття
Переповнюють почуття
Лине радість твоя бурхлива
Мінється доля, мов злива
І настає знову літо
Ніби ж є чому порадіти
Але швидко літа минають
А спогади улітають
Я скоро у себе спитаю:
"Де ж ти дитинство поділа ?"
Відповідь очевидна -
Я в школі його загубила
Ми приречені літо любити
І не любить тебе, осінь
Пробач, але ти невинна
Це школа розвела нас зовсім
Осінь, ти теж прекрасна
По-своєму романтична
Колись я нудьгу забуду
І подорож буде готична
Колись також твої барви
Включу у список чудовий
Але вибачай, не зараз,
Коли я закінчу школу...
