Ні, не Тихий, він зовсім не Тихий,
А потужний, гучний океан,
В різних проявах — багатоликий
Серед схованих в серці нірван.
Чи байдужий?.. О ні, він — бурхливий!
Величезний намотує вал,
Своїм диханням дуже чутливий,
Затамовує штиль-інтервал.
То затягує в недра-глибини,
То виплескує на береги.
В його царстві — корали, рибини…
Стільки пристрасті в ньому, жаги!..
Білі хвилі густого туману
Розповзаються аж до землі —
Сповивають і вводять в оману,
Як молочні, густі киселі.
А шторми серед згаслих вулканів,
В кам'янисто-крутих берегах,
Обціловують велич лиманів
І зникають в скелястих ґротах.
Кажуть, Тихий… Насправді — вир шалу,
Грає хвилями на островах.
Чомусь манить до свого причалу,
Будить душу, приходить у снах. 14-26/08/15
