Ще три сонети Списотрусові.
Переклади носять характер переказів, деякі образи оригіналу в них змінено.
Sonnet 66
Tired with all these, for restful death I cry,
As to behold desert a beggar born,
And needy nothing trimm'd in jollity,
And purest faith unhappily forsworn,
And gilded honour shamefully misplac'd,
And maiden virtue rudely strumpeted,
And right perfection wrongfully disgrac'd,
And strength by limping sway disabled
And art made tongue-tied by authority,
And folly--doctor-like--controlling skill,
And simple truth miscall'd simplicity,
And captive good attending captain ill:
Tir'd with all these, from these would I be gone,
Save that, to die, I leave my love alone.
66
Чому я ще живий, хотів би знати?
Занадто з того радості мені:
Негідник завше звик розкошувати,
А гідний крихти підбира на дні.
Сплюндрують цноту і знекровлять силу,
Невіглас істини поставить сторч,
Облесник — будеш геній прозорливий,
А чесний — будеш дурник, то помовч!
Митець те творить, що влаштує владу,
Мовчить розумник — гірше б не було!
І Злу лихому, як своєму пану,
Охоче прислуговує Добро.
Обрав би я ‘не бути’, достеменно,
Але — любове, як же ти без мене?
Переклад 9 січня 2013 р.
Sonnet 90
Then hate me when thou wilt; if ever, now;
Now, while the world is bent my deeds to cross,
Join with the spite of fortune, make me bow,
And do not drop in for an after-loss:
Ah! do not, when my heart hath 'scap'd this sorrow,
Come in the rearward of a conquer'd woe;
Give not a windy night a rainy morrow,
To linger out a purpos'd overthrow.
If thou wilt leave me, do not leave me last,
When other petty griefs have done their spite,
But in the onset come: so shall I taste
At first the very worst of fortune's might;
And other strains of woe, which now seem woe,
Compar'd with loss of thee, will not seem so.
90
Женеш мене — жени, то тілько зараз:
Здається, проти мене встав весь світ,
До більшості ти можеш приєднатись,
Не готувати ще наступних бід.
Як я цю скруту врешті подолаю,
Засади на моїм шляху не став:
Не треба несподіваних ударів,
Щоб я, хитаючись, таки упав.
Не відкладай насамкінець розриву,
Коли втомлюся від негод дрібних.
Скажи тепер, що я тобі обридлий, —
То враз відчую я найбільше з лих.
Я витримаю всі тепер утрати:
Тебе я втратив — ще чого чекати?
Переклад 12 січня 2013 р.
Sonnet 102
My love is strengthen'd, though more weak in seeming;
I love not less, though less the show appear;
That love is merchandiz'd, whose rich esteeming,
The owner's tongue doth publish every where.
Our love was new, and then but in the spring,
When I was wont to greet it with my lays;
As Philomel in summer's front doth sing,
And stops her pipe in growth of riper days:
Not that the summer is less pleasant now
Than when her mournful hymns did hush the night,
But that wild music burthens every bough,
And sweets grown common lose their dear delight.
Therefore like her, I sometime hold my tongue:
Because I would not dull you with my song.
102
Люблю тебе і буду ще любити,
Та не кричатиму про це здаля.
Не щирий друг, а торгівець неситий
Любов-коштовність надто вихваля.
Спочатку нам були пісні і вірші,
Ми, як весні, раділи новизні.
Так соловейко червень співом тішить,
Але мовчить у зрілі літні дні.
Прекрасне літо і таким зосталось,
Хоча вже стихнув соловейків свист.
Як забагато музики — то галас,
А забагато ласого — мов піст.
І я тепер мовчатиму навмисне:
Не хочу, щоб набридла моя пісня.
Переклад 12 січня 2013 р.
ID:
730518
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 25.04.2017 21:52:32
© дата внесення змiн: 30.07.2024 18:33:23
автор: Валентина Ржевская
Вкажіть причину вашої скарги
|
