Одного разу випадково перестрілились,
Два погляди, заморених очей,
Одні тендітно, ніжно так дивились,
Як інші закривались від недоспаних ночей.
І раптом карі очі затремтіли,
Відчули страх крізь призму стін,
Всі погляди людей раптово зупинились,
Здавалося б кінець, але у тім...
Одні зіниці щиро підморгнули,
Збагнули всю красу, яка в тобі,
І вже забули про своє минуле,
Погасли вмить раптово ліхтарі.
