Стара ікона у старій хатині -
Їх небагато у селі вже нині.
І так врочисто світиться рушник,
І ти до нього як до брата звик.
Ці кольори - від сонця і від неба,
І маків в полі, і твоєї долі.
Ці кольори - з барвистої веселки, -
Вони давно запали в моє серце.
Той вишитий рушник мій оберіг,
Він маминих долонь тепло зберіг.
Я вийду в світ за батьківський поріг,
Візьму з собою мамин оберіг.
Поважна пані в модній одежині
Якось сказала в батьківській хатині:
"Навіщо здався вам отой рушник?
Він вже немодний й кольором поник".
- Ці кольори від сонця і від неба,
Тож, перепрошую, лукавити не треба.
Я в дім новий внесу стару ікону -
Надіюсь лиш на Божу охорону.
Ми так на захід котимось завзято -
Нам би хоч трішки гідності узяти,
Бо в нас є пісня й вишитий рушник,
І є душа, і колір не поник.
Бо він - від сонця і від неба,
Тож в яничарів бавитись не треба.
Хай кольори з барвистої веселки
Запа́дуть в душу, проростуть у серці.
Той вишитий рушник мій оберіг,
Він маминих долонь тепло зберіг.
Я вийду в світ за батьківський поріг,
Візьму з собою мамин оберіг.
