На чистеє небо насунули хмари
І темною ковдрою все закривали,
І сонце у сітях своїх полонили.
Здавалось, простори небесні вони захопили.
На поміч іде своїм вірним васалам,
Гроза, громовиця, зливовая хмара.
Залякує нас кожен, хто як уміє:
Хтось — молотом грому, хтось — дощем, буревієм.
Бурхлива стихія ніяк не стиха
І страхом сповнює наші серця,
І з кожною миттю згасає надія:
Чи вирветься сонце з полону? Зуміє?
Вже хочеться здатись, та в тую хвилину,
Проміння прорізало цупку тканину, —
І в небі засяяло блиском своїм переможним
З полону пітьми яснеє сонце.
Отак і в житті, у тяжкую хвилину
Шлють труднощі смуток в серця і зневіру,
Та сонячні дні неодмінно настануть —
Потрібно лиш вірить — і хмари розтануть!
15 серпня 2013 р.
м. Київ
