Ці легкі землетруси —
майже невидимі і випадкові,
прикликані місцем сили,
що зароджується під ногами.
Це естетика стрибків і приземлень:
неважливо, яку музику грати,
важливі вібрації й сплески.
Так легко губитись між вулиць,
якщо не боятись йти далі.
Серцебиття ударів об землю,
об'ємність повітря під ступнями.
Це естетика мимовільного слухання
звуків, у яких ховається сила.
Так, збираючись зі словами
щось глибоко під землею
резонує з усім, що перед очима.
Це естетика розмови з містом,
це розмова з самим собою.
