Затягує і відкидає пасма лапата хвиля із піском,
Півпляжу проковтнути ласа пінисто-кучерявим хоботком.
Вирує невгамонна сила — шліфує аж до лиску камінці,
Морські вітри розпушують вітрила, тримають сонце у руці.
Повздовж хвилястого престолу, ширококрилий в леті пелікан
Ковтає справно рибу довгим волом — не реагує океан…
Ячать баклани невеселі у грізних гуркотіннях хвильових,
Устелені на узбережжі скелі, в дозорі, з чайок вартових.
На обрії — розмиті акварелі, де небо сходиться з піском,
Верблюди, кораблями по пустелі, пливуть за бризовим ковтком.
Прямують довгі їх ватаги, наповнені сто літрами води —
Рятують так свої горби від спраги… Нелегкий шлях для них сюди.
Аж спотикаються в пісках гарячих, хапають шляхом колючки,
Щоб не сколоти їм вуста незрячі, у них — довгенькі язички.
Одвічні рухи у природі: принишк павук — життя собі пряде…
І незалежно від погоди, у вічних мандрах караван іде… 2015
...фантастично-живописне полотно десь там на піщаному пустельному березі океану!!!Яка насолода! 
