«Прощайся, народе мій, з Ладом
і творячи люби, іди до стягів наших
і захищай тоті од ворогів…
…А коли ж К у п а л в а прийде у вінку,
який возляже на голові його, зотканий
з віток зелених, і квітів, і плодів,
того часу маємо бути далеко по Непрі*,
о смерті нашій не мислячи,
і життя наше на полі єсть красне».
(Дощечка 8 «Велес-книги»)
... а коли ж Купайло прийде у вінку
з іван-зілля духмяного
і покличе до шлюбу перед очі кирниць живодайних
Іванка та й Ладу,
закликатимуть отці наші, сивостарці,
отроків до Красних Гір,
аби силу юну біля Духо́вих дерев семи дубам показали,
та й коників легкокрилих вороних в тридороги сідлали –
вже ж бо час настає з Диво-Ладом прощатися,
та й, творячи лю́би, од Живки-богині
під рідні стяги ставати,
у ріках безбережних молочних молоде тіло омивати,
сорочину, радомилими руками
в обереги розшиту, убирати –
та й ворога із землі руської-праотцевої
без віддиху гнати…
…Того часу маємо бути далеко по Непрі буйголовому,
о Смерті-Дівиці Моренці-Красавиці не мислячи, –
і життя наше на полі серед жита пашнистого
ще й овса ядренистого
єсть красне…
… А тії юнаші проводили до січі суворої…
…Прощайся, народе мій,
з Ладом…
*Непр - архаїчне: давня назва річки Дніпро (Дніпр)
(Зі збірки громадянської лірики "Непроминальність, або Енколпіони для душ". - Львів:Сполом,2017)
...сподіваюся!!! 
