Життя просте і гарне, якщо ти
Його таким, як є воно, приймаєш.
Але життя не має простоти,
Як ти претензії до нього маєш.
Як хочеш, щоб по-твоєму було,
Бо знаєш, як в житті все мусить бути,
Тобі ввижається усюди зло,
Що геть з нічого в розумі роздуте.
Змінити інших, щоб змінити світ, —
Це мрія нерозумної людини.
Бо не у цьому Божий заповіт,
А у любові лагідному плині.
Сенс в світі мають явища усі,
Бодай вони тобі не до вподоби.
Це всмішка на Господньому лиці,
Це вічної гармонії оздоби.
Роби добро і будь щасливий тим.
Життя збагачуй власною любов'ю.
Тоді життя є гарним і простим.
Тоді життя вдоволене тобою.
Бо мусиш вдовольнити ти його,
А не чогось від нього вимагати.
Життя тобі не винне. Та чого
Ти невдоволений життям, мій брате?
Чого ти невдоволений людьми?
Чого ти їх постійно критикуєш?
Як вони є, отак їх і прийми —
Це від незадоволення лікує.
Тому що не повинен навіть Бог
Підходити під всі твої вимоги.
Вони того не варті. Лиш любов
В твоєму серці варта перемоги.
Любов — це безумовне прийняття.
Любов все робить гарним і щасливим.
Живи, мій брате, все своє життя
Під безумовної любові впливом.
Скінчи в безглузде бойовище гру
З млинами вітряними і наповни
Своє життя й життя усіх навкруг
Любов'ю — і всередині, і зовні.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
