Як побачити те, потойбічне
Що людей так зове всі віки
Це питання - для мене одвічне
У думках моїх сверлить дірки
Як побачити те, що не можна
Я про теє, що бачать мерці
Бо не кожна людина спроможна
Відчинити дверцята ось ці
Я б хотів знати що там насправді
І чи правда все те, що нам кажуть
Наче рай є, і пекло, й лиш правда
І гріхи твої дійсно там важать
Знати хочу чи справді є Бог
Й Сатана є, й що судять тебе
Й вибираючи з-поміж цих двох
в розрахунок життя лиш іде
Що зробив, що здобув, скривдив може
А, і ще - яку віру ти мав
З ким ділив своє тепле ти ложе
Сказав правду де, а де збрехав
І чи правда, що будеш страждати
Якщо десь ти погано вчинив
Й наче знають там кожнії дати
Коли когось образив, побив
Що блаженство чекає на тебе
Якщо честі ти завжди служив
Тоді ти попадаєш "на Небо"
І все горе у собі ти вбив...
Я нажаль не із тих, хто в це вірить.
Не із тих я, що люблять казки
Як на мене це точно в ту ж міру
Що митецькі наосліп мазки
Це портрет, намальований пишно
Та порожній всередині він
"Ти - ніщо, якщо жив ти так грішно
Якщо ж ні - то від Бога поклін"
Це не правда, це все надто просто
Я не вірю у цю маячню
Тому кажу я всім, мабуть, в шосте
Що як хочу я - так і живу
Я не стану на суд, на коліна
Не платитиму я за гріхи
Я взірвуся від сміху, як міна
Піду спати, згорнувшись в міхи.
