П’янкі світанки скрапують росою
На кольорові в цвіті орхідеї
На острові, немов оранжереї,
Вмиваються криштальною сльозою.
Ті пахощі усотують долини, —
Устелена екзотика в букетах.
Коріння живиться струмками з глини,
Червоної, в цукрових очеретах.
Охороняють їх отруйні змії.
Мисливцям — зась!, — розгнівані пітони…
Цілує сонце у пухнасті вії
І відкриває ніжності бутони.
На вулканічних згаслих попелищах,
Ліанами плетуться на деревах,
Щоб здичавілий не зламав вітрище…
Ось біла квітка, наче королева,
На творчість надихає — шал емоцій…
Не втриматись від зваб її і вроди…
Царівна — грація у кожнім кроці, —
Мистецтва витвір, тропіків, природи…
Розкішні, неповторні, орхідеї,
Колібрі п’ють ваші вуста медові,
Спалахують над вами, милі феї,
Хреста-сузір’я зорі загадкові. 19/11/15
Прекрасно!!! 
