Його усмішка ллється промінням краси
По прозорому простору до небокраю
З невідомих часів в невідомі часи.
Він малює... Та ні, Він лише тільки грає.
Чарівна, дивовижна гармонія дня...
Чарівна, дивовижна гармонія ночі...
Він малює... Та ні, Його чисте знання
Відкриває й блаженно заплющує очі.
Він малює життя... Ні, Він просто живе.
І Його почуттів незбагненного плину,
Де усе чарівне, дивовижне й живе,
Можем бачити ми ці маленькі краплини.
Ці краплини... Та ні, тільки відблиск краплин...
Ні, лише віддзеркалення відблиску того.
Хай любові Його віддзеркалений плин
Нас щодня надихає вернутись до Нього.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
