Ця довга ніч , коли вона скінчиться?
На стелі знову хмарний гарнізон .
В потоках диму , що мені насниться?
І ця реальність - це можливо сон .
А може біль душі всього лиш вітер ,
Бездумно б'ється об вікон шибки ,.
І вий його останній спогад витер ,
Розбив усе - дрібнесенькі шматки .
А може й не варто це робити ?
Себе питаю знов і знов...
Так легко нам себе убити ,
Та важко зберегти любов .
На небі місяць , тільки зорі ,
Всі хмари у моїх думках ,
Мої думки десь тонуть в морі ,
А море десь в моїх руках ....
Чому все так , а не інакше ?
Можливо це новий закон .
Та я його порушник завше ,
Перетинаю цей кордон .
З руки у руку йде тепло ,
А з її губ напевно сонце .
І карі очі - наше тло ,
Усі знайомі - незнайомці .
Я тону в морі , що в руках ,
І це усе не Він придумав :
Ці кисті , пальці на ногах -
Довершеність не Він задумав .
Я тону в морі , що в руках ,
Потрохи знову засинаєш .
Ми бачились колись у снах ,
Та ти нажаль не пам'ятаєш ...
