Закутані в ризи брехні та облуди,
Не знають, що чинять спотворені люди,
Тече в жилах гній, кров зїдає отрута,
Чом воля гливка, чому правда закута?
Отрута- в ній розум, сумління, нетління,
Мечем вільні груди, у серце каміння
І зашморг, і сміх- єдине признання-
Ви душі відкрийте, хай квітне кохання.
Побачивши своє- чуже хай не мучить,
Бо своє під носом все нищить та рушить,
Чуже... он під лісом- чисте, зшмаганЕ-
Хай ненависть згине, любов лиш зостане.
Дай розуму, Боже, не схибити шляху,
Дай сили іти, та не впасти на плаху,
Зоставлю в офіру, і серце, і душу,
Тобі, милий Боже, сказати все мушу.
