На вулиці в жорсткій камінні,
Де лише гул машин і шурх коліс
Проріс один-однісінький
Ніким не грітий пагінець.
Він пробивавсь і надче дихав,
Нове отримував життя.
Та в місті гам,давно не тихо
Й стрибає рвучко колія.
Усі той пагін оминали,
А хто й наступить ще бува.
Ніколи про добро не знали
Ті люди,в голові в яких халва.
Ті люди без думок-світлинок
І з гаманцями у руках
Так швидко бігли на зупинку,
В автобусах чекав їх страх.
А пагінець один-одинцем
У серці виростив листки.
А пагінець про щастя мріяв,
А не про гул машин і шурх коліс.
Нестерпна спека,вітер лисий
Усе в окраїні змітав.
Асфальт аж пік-і на хвилину
Всі сили в пагона забрав.
Води нема.Байдужі люди
І совісті у них нема,
Давно вже про добро забули,
Бо в голові у них халва.
Мала дитина пробігала
Повз пагінець-цвіли сади.
І так той пагін вподобали,
Що більшої любові не чували ми.
Вона його вже підливала,
Що виріс і зміцнів,сухий.
Вона його оберігали
Від злих людей і злих машин.
І пагінець перетворився в Прекрасний дуб-тепер не раз
Хтось з перехожих задивився,
Під ним присів,під ним прилягає.
І світяться вогні машини,
В очах любов,нема страху.
Ви уявіть:мала дитина
Побачила в буденщині красу.
У місті грошей,в місті зливи
Відкрились хмари дощові-
З них лилось світло,
Сонячні брили спускались на людей з халви.
Вони потанули,бо бачать
У місті є своя краса.
Щось БІЛЬШЕ,ніж грошей запаси
І щось СОЛОДШЕ,ніж халва.
