Мене до Тебе кличе все найкраще, що тут є.
Я тимчасово тут живу. Мені тут не цікаво.
Мене цікавить, ще і як, лише життя Твоє,
Та погляд дивовижний Твій, та усмішка ласкава.
Нема тут в мене ворогів. А друзі і всі ті,
Кого люблю і хто мене у цьому світі любить,
До кого прив’язатись встиг я у своїм житті,
До Тебе кличуть, бо вони — Твої, мій Боже, люди,
Бо з ними і з Тобою я не тимчасово, ні,
А завжди, вічно, кожну мить, постійно хочу бути.
Любов до тих святих людей Ти дарував мені.
І через них мені Тебе ніяк вже не забути.
Я звідси не тікаю, я, що треба, тут роблю,
Свої обов’язки я тут виконую як треба.
Але матеріальний світ я зовсім не люблю.
Ти маниш, Господи, мене в Своє духовне небо.
Із циклу віршів 2014 року "Хлібне поле і неба блакить" www.PetroRuh.com/2014.html
