А ми, неначе не тутешні,
Ми загубилися в світах,
І запах стиглої черешні
Знов відчуваю на вустах.
А ти, немов зоря незга́сна,
Моя сльозинка золота,
Ось ти ідеш, така прекрасна!
З тобою лине чистота.
Таку не можна не любити,
Любить до самозабуття,
Без тебе неможливо жити,
Бо ти і є моє життя!
Мій дар безцінний, несказа́нний,
Пір`їнка крихітна моя,
Мій діамант багатогра́нний,
Сонет вечірній солов`я.
І твої губи, як черешні,
Цілую я у віщих снах,
І ми, неначе не тутешні,
Ми загубились у Світах!