А ти така, як всі руденькі миші,
Хвостом махаєш, робиш віражі,
За твої ноги не стрілялися в Парижі,
Поети не складатимуть вірші.
Ти можеш собі їсти подорожник,
Робити маски, наліпити вій,
Та в ресторані молодий художник
Не намалює на серветці профіль твій.
Ти можеш обійти усі салони,
Ти можеш собі груди накачать,
Не зміниться нічого, є закони,
Духовні істини, і їх не зайве знать.
Ти унікальна особистість є по суті,
Небеснеє походження твоє,
І над тобою сили всемогутні
І дух, який красу душі дає!
Дає любов як жертву, співстраждання,
І в кожнім русі грацію дає,
І зорі зададуть собі питання:
Невже така краса на світі є?
Тобі лиш в серце треба зазирнути –
Усе отам, отам усе, та все!
З молитвою до Господа зітхнути,
І Він тебе, як рідну, понесе.
І ти відчуєш силу і наснагу,
Засяє світлом неземним лице,
На тебе всі звертатимуть увагу,
Але тобі вже зайвим буде це!
Та ти така, як всі руденькі миші,
Хвостом махаєш, робиш віражі,
За твої ноги не стрілялися в Парижі,
Поети не писатимуть вірші!
