Смерте страшна, замашная косо!
Ти не щадиш і царских волосов,
Ти не глядиш, где мужик, а где цар, —
Все жереш так, как солому пожар.
Кто ж на єя плюєт острую сталь?
Тот, чія совість, как чистий хрусталь...
Григорій Савич Сковорода
Це є не поезія, правда це є:
Людина на смерть просто дійсно плює,
Якщо її совість як чистий хрусталь.
Ця істина дуже і дуже проста.
Чому ж ти, мій брате, на совість плюєш?
Чи, мабуть, ти думаєш, що не помреш?
22.03.2015
Донбас
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html
