Я навчилась любити справжнє –
Із сльозами та із невдачами,
Хто відкритий, правдивий завжди,
Бо по іншому просто не навчений.
Може слів та емоцій занадто,
Може часом із себе виводять,
Та приємно мені визнавати –
В час незгоди такі не підводять.
Я горнулась колись до улесливих,
Лиш тому, що вважала : це лагідність.
Вислуховувала їх нотації,
Бо вони такі правильні й праведні.
Їх багато було, хто напористо
Вчив, як правильно треба жити,
І так мало, хто тихо, без користі
Вмів приймати мене і любити.
Я навчилась ділитись отриманим
Від життя, і добром і незгодами…
Я навчилась радіти взаєминам:
І неквапливим, і з пригодами.
я навчилась любити справжнє
Нелегка ця наука, не всім дається... 
