Ой купила Черепаха собі черевики.
Такі гарні. Червоненькі. Малі, невеликі.
В черевиках Черепаха вийшла погуляти,
аж тут Чаплю побачила. В тої змерзли
лапи.
Плаче Чапля:
- Ой, як змерзли мої бідні ніжки!
Увесь ранок я ходила боса біля річки.
Пожаліла Черепаха ту свою сусідку...
Тепер, скажу, бачить її біля річки рідко.
Черевики дала Чаплі Черепаха влітку.
Тепер Чапля ввись злітає, як бачить сусідку.
А вже й осінь. Дощик сіє... Мерзнуть
будуть ніжки.
Та на цей раз в Черепахи, яка ходить пішки.
На старенькі черевички вже пришила лати.
Думай, щоб не було гірко, кому позичати!