Ніби вчора зустріли здалеку батьківські пороги
Посміхалась калина очицями гордо в саду
Час злетів, заманивши відверто в далекі дороги
У дороги життя, споглядаючи тиху ходу.
Тихий щем, тихий спогад, ті вічні людські почуття
Ніжний подих у грудях- пташині розправлені крила
Тихо впаде сльоза- в ній батьківське прожите життя
І світлина на згадку, і усмішка вірна та щира.
Щирі очі без дна, що в криниці водиця свячена
І вуста, наче мід, мов блаженство запалених свіч
І молитва свята і дорога далека, хрещена
Тихі роздуми вічності зорями падали з віч.
Ніби вчора зустріли здалеку батьківські пороги
Посміхалась калина очицями гордо в саду
Час злетів, заманивши відверто в далекі дороги
У дороги життя, споглядаючи тиху ходу.
...життя іде - батьків уже немає, дорога наша ширшає... 
триває... 
