Самотність ...
Краса алей осінніх, -
У золотих килимах ...
І осіння печаль голих гілок -
На тлі похмурого, сірого,
Осіннього неба ...
Як з дерева втрачений лист,
Вітер кружляв мене невпинно,
З іржавого неба моросило
Дрібним, холодним дощем.
Світ, мрії, очікування -
Все розчинила у своїй безодні
Темній - ніч ... Але зірки все
Світять, - манять мене.
І один, - я йду на тьмяне і
Слабке їх світло. Воно сріблом
Виблискує скупо, з незбагненної
Висоти, - мій самотній
Освітлюючи шлях ...
