Це небо прагне висоти,
дзвенить пташиними піснями,
хоча поодинокі, та проте
співають пісню над лісами.
Блищить проміння золоте,
хрест із срібними куполами,
він так далеко, та проте
знов озивається дзвонами.
Хилились верби до води
і ронять в плесо чисті сльози,
чом сумували верби молоді?
Верби старі губили роси.
Ти не забудеш мить оцю,
коли ми разом сумували,
та були різні береги,
на берегах вітри літали.
Там у березовім гаю
уже не чутно соловейка,
та може ще душа в маю?
Вона до тебе озоветься.
Знов небо прагне висоти,
бринить дзвінкими голосами,
хоч ми далекі, та проте
пісня душі разом із нами.
Текст пісні.
22.10.2017.11.00.
Фотографія автора.
Івано-Франківська область.