А я все себе переконую,
Що ніяк в тебе не закоханий!
Що серце під охороною,
Й ніхто не пройде непроханий.
Переконую теоремами,
Переконую аксіомами,
Хоча й бачу яскравим вже темне,
Й яким світлим буває чорне,
Все себе переконую й інших,
Що нічого там не існує,
Що є сотні ще найгарніших,
А ти так – тимчасова буря…
Що це все на одній залежності,
Що це все – лиш самонавіяння,
Що гормонів лише шаленості,
Що якісь випадкові ді́яння,
Що тебе взагалі немає,
Що ти вигадка, що ти казочка,
Що ти опіум лиш ментальний,
Для прихованих пристрастей масочка.
Й через тебе ці війни віддавна -
Безглузді. Це війни обманутих!
І ти - така дивна, мила і славна
Випадково в життя моє втягнута.
Переконую… Й все розумію...
Й в добрий путь проводжаю голову,
Бо ти вже розлила олію
Для приборкання мого норову.
