1
Як з чистого листа дається нам життя
Так з чистої сторінки
Почалися мої, лишень до тебе почуття
Тверда рука писала пером долі,
Появлялися нариси: всі нові… всі чудові,
Так незабутні… та про це доволі!
Тверда рука це, чи не тверда,
Зненацька чорнильницю пролила вона
На центр цього чистого листа.
2
Чи вірить хто в реєнконацію
На тему цю, я не читатиму нотації
Не смію і давати рекомендації.
Та блиск її палких очей
З душі давали паралель
Відчинених у мою душу дверей
Це значить: я її вже знав
Та навіть імені її я не впізнав
А просто з ходу покохав
3
Коли побачив вперше я тебе
В душі розкрилось сяйво золоте
І освітило рано в’яле серце
Я покохав тебе немов весну
Немов романтик: квіточку, траву
Неначе ненька крихітку грудну.
Я покохав тебе, й не міг спинитись
Спочатку хтів кохатись, потім – злитись,
І з тим, що в нас було – не міг змиритись
Не міг змиритися я із тобою:
Коли разом - ти завдавала болю!
Коли окремо – я не хтів на волю!
Ти полонила, ти усе забрала,
Брешу, бо ж сам усе віддав
І віддаючи, тобі я дорікав.
Як бути? Дві споріднені душі,
І завжди в різній стороні –
Шукаються у вічному просторі…
Ось, сталось так – зійшлись,
Стежки на мить переплелись
А потім раз – розбіглись, розійшлись
І так усе життя спонтанно
Чекаю миті неспокійно
І думаю про це стабільно
Життя іде в дорогу дивну
А я чекаю все єдину
На оцю мить, хоч на хвилину…
