Як час біжить... як швидко плинуть роки!
А так, немов, учора все було -
Закінчились набридливі уроки
І ми усі побігли за село...
...А потім вечір всипаний зірками
І вперше він мене поцілував...
Всі спогади в моїй душі роками,
Вони ще й досі душу зігріва...
Усе було... багато що забулось,
А щось забутись й досі не дає.
Зима... весна... вже й літо повернулось...
Так день за дем, так рік за роком йде.
А потім біла сукня, білі квіти...
Здавалось щастя ось воно, держи...
Та налетів шалено-сильний вітер
І світ довколо, наче зупинивсь .
Та лікар-час загоїв в серці рани,
А поряд донечка, як сонячне тепло...
І лід в душі, неначе, вже й розтанув,
А, може, його й зовсім не було...
І знову день за днем. за літом літо...
Нова сім"я і все так, як у всіх-
Живемо, підростають діти...
А в серце повернулись лід і сніг.
Та, кажуть, люди до усього звичні.
Верба приймається усюди де втикнеш...
І чи народні вислови, а чи медичні -
Яка різниця? ТИ Ж ІЩЕ ЖИВЕШ.
Та хай там що - весна змінила зиму ...
Бо ж час і не зупинеш й не обманиш.
Життя триває і біжить невпинно -
Вже і моя донька виходить заміж.
17. 10. 17.
