Із вирваних сторінок
Мого колишнього життя,
Пам'ятаю зимовий ранок -
Це моє пізнє каяття.
Сиділа біля хати в теплій куртці
Рахуючи години в самоті,
Ось, чую стукіт чобіт у хвіртці,
Ні, здалось, це був не ти.
Небо чорна пляма уже вкрила
І сонце заховалось за хмарки,
Чи я серце твоє вкрала,
Запитай мене, скажи.
І ти сів тут, біля мене,
Не було снігу, ніби й не зима.
Підніс на руки і поставив біля себе,
Розказував про зорі і якісь місця.
Я не чула твоїх слів,
Ніби я була далеко.
З того часу вже пройшло багато днів,
Я і досі залишаюся далека.
